Аналіз вірш «Подивилась ясно» Павла Тичини (Сочинения на Украинском языке)

Павло Тичина написав вірш «Подивилась ясно» у 1918 році. На той час йому було 27 років. Його твір сповнений смутку й жалю. Для підтвердження, можемо привести приклади та цитати.

По-перше, з інструментів він обирає скрипку, гра якої є дуже трагічною та тонкою. Також використовуються слова «востаннє», «чорному акорді», «більше не побачу», «буду вічно сам я». Всі ці слова говорять про тяжкий час та душевні переживання.

Вірш «Подивилась ясно» відрізняється від більшості робіт поета. Адже він завжди яскраво описував природу та світ, з любов’ю підбирав кожне слово. Я вважаю, що тут слід звертати увагу саме на рік написання твору. Це 1918 рік, коли закінчилась перша світова війна.

І хоч постріли стихли, жодна людина не могла відучити себе в безпеці чи щасливою.

Тичина завжди мав ніжну душу, тому він не міг оминути цієї болі. Він у восьми коротких рядках зміг передати свій відчай, страх, смуту. Це приклад таланту, котрий дійсно знає силу слова.

Аналізувати вірш «Подивилась ясно» можна разом з іншими творами того часу, та його передвоєнними творіннями, де є набагато більше жаги до життя.