Стан людини у період змін, лікування природою (Сочинения на Украинском языке)

На мою думку, процес зцілення душевних ран є особистим, кожен справляється з своїми переживаннями по різному, однак я розповім про лікування душі природою, на прикладі головного героя новели М. Коцюбинського «Intermezzo».

Причиною його депресії є втома від міського галасу й усвідомлення своєї залежності від слів «треба» та «мусиш». Герою не довподоби його постійна присутність між людьми і неспроможність побути на одинці. Проблеми з психікою видно на яву, герой згадує, що навіть чекав смерті.

Ліричний герой вирішує долати свою депресію та душевний біль сам, на одинці з природою. Він приїздить до Кононівки і весь час проводить наодинці з дивовижними полями цього селища. Допомагають йому рятувати свою розгублену душу спів зозулі і жайворонків, широкі ниви, глибоке небо і сонце. Тільки приїхавши до будинку білі стіни наче повернули йому притомність, закувала зозуля, а потім тільки тиша, герой нарешті остається наодинці, напротязі всього твору зозуля з ним постійно віталась в ранці, прилітаючи до вікна і куючи.

Гуляючи нивами героя постійно супроводжує сонце, безкрає небо та ліси, які ніби дають йому життєвої енергії. Спів жайворонків заворожував його душу, ця пісня була настільки прекрасною, що він навіть намагався її повторити, але не міг.

Нарешті завершує його «терапію» звичайний селянин, який був єдиною людиною яку він зустрів під час перебуванння на природі. Побачивши, що нарешті він не хоче втекти куди подалі від спілкування і йому комфортно зі своїм співрозмовником герой розуміє — він вилікувався і готов з новими силами повертатися до міста.

На прикладі цього персонажа ми можемо бачити, що дійсно природа може лікувати душевні рани та допомогти знайти нові сили, але все ж таки, допоможе людині цей метод чи ні обирає сама людина, для кожного є свої способи заспокоєння свого серця: для когось це природа, а для когось навпаки відпочинок зі своїми друзями, для когось це час проведений з сім‘єю, а для когось ізолювання від неї. Все це залежить лише від самої суті проблеми і характеру людини, але дійсно, я вважаю, що це один із найдивовижніших способів лікування себе.